Для кожного вона своя: робітнича, до рідні, по дрібницях… Та хто з нас ту не зустрічав? До божевілля доводить, міняє геть усіх людей… Кохання — непередбачуваний прапор: підніме вгору, не відриваючи від землі.

Кохання – це найголовніше в житті. Вона багатолика є любов до людей, до Батьківщини, до батьків, до дітей, до коханої людини, до хобі, до роботи, до подорожей. Поки живе кохання, все чудово.

Є ті, хто її ненавидить, є ті, хто обожнює. Але вона кожного спіткає: і літніх, і дорослих, і хлопців. Про неї часто говорять у світі… Що це? Та кохання, друзі! Підняти зараз келихи дружно треба, щоби теплила і гріла душу.

У коханні часто реалізується один сценарій: він – втілення вогню, вона – чистий лід. Коли лід таки тане, вогонь починає повільно згасати. Залишається лише вода, яка всі любовні печалі забирає.
За те, щоб крига танула швидко, вогонь був невгасимий, а печалів не було!

Завдяки цьому почуттю ми з’являємося на світ, чоловіки, окресливши голову, в битви кидаються — його домагаються, жінки розквітають немов квіти — перетворюються, стають кращими, ніжнішими і милішими. Завдяки йому ми щедрі, добрі, міцні, не втрачаємо надій, сподіваємося на краще і так до нескінченності. Так вип’ємо за почуття, яке не має кінця і терміну давності, за любов нескінченну!

Так хочеться в житті більше світлих моментів. Щоб довкола панувала доброта, щирість і чисте кохання. Тільки в наших силах зробити наше життя таким. Адже кохання не може жити в серці злої людини. Дорогі, давайте станемо трішки добрішими і зробимо цей світ прекрасним, справедливим, світ — де живе КОХАННЯ!

У цей святковий день хочеться побажати всім нам кохання, і підняти наші келихи за це світле почуття. Адже кохання — це те, що має бути у кожного з нас. Кохання – це те, що дає нам сил рухатися вперед і долати будь-які перепони. За кохання.

Давайте піднімемо келихи за дивовижне почуття, яке зігріває серця. Це почуття наповнює наші душі ніжністю, теплом та натхненням. За кохання!